tongue

[tлЊ]

n

1) язик

furred (або dirty, foul, coated) tongue - обкладений язик (у хворого)

to put out one's tongue - показувати язик (лікареві або з пустощів)

2) мова

the mother tongue - рідна мова

his tongue failed him - йому відібрало мову

3) манера говорити

4) язик (страва)

smoked tongue - копчений язик

5) те, що нагадує формою язик, напр.: язик полум'я, серце дзвона

6) язичок (духового інструмента, черевика)

7) геогр. коса

8) стрілка терезів

9) тех. шпунт, шип

10) дишло

11) зал. вістря стрілки

-

- give tongue

-

to have too much tongue - прибл. що в думці, те й на язиці

to speak with one's tongue in one's cheek, to put one's tongue in one's cheek - а) говорити нещиро; б) говорити з глузуванням, іронічно

he has a ready tongue - він за словом у кишеню не полізе

to find one's tongue - знову заговорити

to hold one's tongue, to keep a still tongue in one's head - мовчати; тримати язик за зубами

to keep a civil tongue in one's head - бути ввічливим, чемним

his tongue is too long for his teeth - у нього надто довгий язик

to oil one's tongue - лестити